Крім лікування гострих інфарктів міокарда, спеціалізовані бригади відновлюють серцевий ритм хворим з допомогою електростимуляційної та електроімпульсної терапії, після чого хворий уже не потребує стаціонарного лікування.
Проводячи диференціальну діагностику, спеціалізована бригада виправляє помилки амбулаторно-поліклінічної мережі, не госпіталізуючи хворих, які можуть лікуватися амбулаторно. Це заощаджує кошти як самих хворих, так і системи охорони здоров’я...
Розмови про скорочення кількості спеціалізованих бригад на користь загальнопрофільних почалися не вчора. Ще в квітні 2003 р. директор Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Г.Рощин зазначав, що якість екстреної медичної допомоги поліпшиться, якщо змістити акцент з дошпитального етапу на шпитальний. Такий підхід нібито виправданий і з погляду економічної доцільності, оскільки можливості держави утримувати великий штат кваліфікованих фахівців із надання екстреної медичної допомоги обмежені.
Слід сказати, що утримання таких фахівців сьогодні не обходиться державі в позахмарні суми. Зарплата лікаря бригади «швидкої допомоги» — від 1050 грн. для лікаря без категорії до «гігантської» суми 1330 грн. для лікаря вищої категорії. (Для порівняння: ставка санітара без вищої освіти — 907 грн.).
Хай там як, але в останні роки спеціалізована служба швидкої допомоги цілеспрямовано розформовувалася. Особливо активно — після виданого колишнім міністром охорони здоров’я В.Князевичем наказу МОЗ від 29 серпня 2008 р. №500 «Про заходи для вдосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні», згідно з яким, зокрема, належало до 1 січня 2011 р. провести атестацію лікарів спеціалізованих бригад швидкої допомоги (кардіологів, невропатологів та ін.) за фахом «медицина невідкладних станів». Фактично — зробити їх лікарями загального профілю. До речі, даний наказ не був затверджений у Мін’юсті України, оскільки реорганізацію визнали незначною...
До проведення «Євро-2012» планується практично повністю знищити лікарські бригади в Києві й замінити їх на фельдшерські чи міфічні парамедичні. При цьому фельдшерам уже запропонували власним коштом отримати ступінь бакалавра за фахом «медицина невідкладних станів», щоб вони за ту ж таки фельдшерську зарплату замінили лікарів. На підсумковій нараді з питань екстреної медичної допомоги в березні цього року Г.Рощин спрогнозував, що через п’ять років на дошпитальному етапі екстрену медичну допомогу надаватимуть виключно фельдшерські бригади, а лікарі медицини невідкладних станів працюватимуть у стаціонарах відділень невідкладної медичної допомоги. Що ж до парамедичних бригад, то наші функціонери від медицини ще не придумали, хто в них працюватиме за звичайну для «швидкої допомоги» зарплату.
У США немає лікарської «швидкої допомоги», й фельдшерські бригади виїжджають із медичних центрів, а парамедичні є підрозділами поліцейської або пожежної служби. Проте в цій країні будь-який медичний центр спроможний надати будь-який обсяг будь-якої медичної допомоги. У нас же багатопрофільних центрів на сьогодні немає. Кожна лікарня приймає хворих із певним видом патології. Якщо в хворого сукупна патологія, доводиться везти його спочатку в одну, а потім в іншу лікарню. У США будь-яка поліцейська чи пожежна машина оснащена дефібрилятором, набором медпрепаратів для надання невідкладної допомоги. Уявіть собі, як сержант київської патрульно-постової служби робитиме інтубацію, дефібриляцію хворому, ставитиме йому крапельницю...
***
Якщо спеціалізовані бригади не потрібні Київській станції швидкої медичної допомоги, це не означає, що вони не потрібні киянам. Тому пропоную зробити спеціалізовані кардіологічні бригади функціональними підрозділами міських протиінфарктних центрів, а реформування охорони здоров’я розпочати з ліквідації ЛОО №1 (колишнього четвертого управління), ЛОО №2 (колишньої лікарні для персональних пенсіонерів) та інших відомчих лікувальних установ, щоб наші можновладці лікувалися в муніципальних лікувальних закладах для рядових громадян України.