Гонитву за алергеном починаємо з візиту до лікаря-алерголога. Його завдання – окреслити перше коло підозрюваних, а потім призначити алергопроби. На актуальні питання про їх проведення відповідає алерголог-імунолог Ольга Висоцька.
Ось живе собі людина, чхає по весні – загалом, нічого страшного. Чи потрібно йому "ставити проби"?
- Кожному алергику я би радила пройти алергологічну пробу принаймні раз. Якщо виникає алергія, це значить, що імунна система налаштована певним чином, а вірніше розладнана. Іноді, зіткнувшись з речовиною, цілком невинної для іншої людини, приймає цю речовину за ворога. Навіть найлегша відповідна реакція завжди неприємна: зуд, висипи, сльозотеча... Однак, можливо, існує алерген, на який реакція буде надбурхливою, аж до набряку Квінке. Тож алергопроба виявить найнебезпечніші алергени.
Щоб знати, кого боятися?
- Не тільки. Перший етап – це комплексна алергодіагностика: шкірні проби плюс імуноферментний аналіз крові з алергенами. На підставі цього матеріалу лікар може запропонувати лікування – системну імуносенсибілізуючу терапію, при якій в організм поступово вводяться невеликі дози алергену. Це допомагає "привчити" імунітет до подразника – у відповідь реакція слабшає, а для бурхливої вже потрібна більша кількість алергену.