Днями Україну відвідав відомий канадський фермер Персі Шмайзер, знаний у світі за його опір поширенню генно-модифікованих організмів, лауреат Альтернативної Нобелівської премії. Незважаючи на те, що Канада й Америка виступають найбільшими у світі лобістами ГМО, не всі мешканці цих країн підтримують таку політику. Шмайзер розповів про наслідки неконтрольованого обігу ГМО в Канаді й закликав українців обережно ставитися до такої продукції. Отже, УНІАН вирішив ще раз звернутися до теми ГМ-продуктів і з’ясувати, чому досі в Україні не сформовано державної політики у сфері генно-модифікованих організмів.
Метод створення генетично модифікованих організмів (ГМО) полягає в зміні генної структури рослин таким чином, що вони набувають нових властивостей. Наприклад, стають менш вразливими до шкідників чи хвороб. У багатьох випадках відбувається схрещування рослинних сортів з тваринними породами. Наприклад, для створення сорту пшениці, стійкої до засухи, використовують ген скорпіона, а щоб помідори чи вишні набули морозостійкості, їм уводять ген камбали. Печінка щура виробляє багато вітаміну С, тому щурячий ген уживлено в шпинат, щоб у ньому більше продукувалося цього корисного вітаміну. І ніхто не може передбачити напевне, як поведеться пересаджений у іншу культуру ген.
У липні 2008 року одна з соціологічних компаній провела загальнонаціональне телефонне опитування, результати якого показали, що майже 90% українців вважають генетично модифіковані продукти небезпечними для свого здоров’я. 5% респондентів повідомили, що не чули про такі продукти. І лише близько 3% відповіли, що не вважають ГМ-продукти небезпечними. Отже, до словосполучення “генно-модифікований” українці ставляться з острахом. Але, самі того не знаючи, часто вживають трансгенні компоненти разом з популярними напоями, шоколадками, йогуртами й ковбасами.